Нові підходи до вирішення проблем освіти, в тому числі і в галузі викладання іноземних мов, висувають нові вимоги і до підготовки вчителя, його кваліфікаційної характеристики.[1]
Кваліфікаційна характеристика - це перелік основних вимог до професійних якостей, знань і вмінь фахівця, необхідних для успішного виконання професійних обов’язків.
Методичний компонент його кваліфікаційної характеристики включає вимоги до теоретичної і до практичної підготовки вчителя іноземної мови.
Основні вимоги до теоретичної підготовки Вчитель іноземної мови повинен знати і розуміти:
♦ основні етапи розвитку методики навчання іноземних мов;
♦ основи теорії формування комунікативної компетенції учнів, яка складається з:
мовленнєвої компетенції; мовної (лінгвістичної) компетенції; соціокультурної компетенції; соціолінгвістичної компетенції; країнознавчої компетенції; навчальної компетенції; стратегічної компетенції; дискурсивної компетенції тощо.
Основні вимоги до практичної підготовки Вчитель іноземної мови повинен уміти реалізовувати:
♦ комунікативно-навчальну функцію, яка складається з інформаційного, мотиваційно-стимулюючого і контрольно-коригуючого компонентів, тобто кваліфіковано застосовувати сучасні принципи, методи, прийоми і засоби навчання іншомовного спілкування:
♦ виховну функцію, тобто вирішувати завдання морального, культурно- естетичного, трудового виховання учнів засобами іноземної мови з урахуванням особливостей ступеня навчання;
♦ розвиваючу функцію, тобто прогнозувати шляхи формування і розвитку інтелектуальної та емоційної сфер особистості учня, його пізнавальні їх і розумових здібностей у процесі оволодіння іншомовним мовленням:
♦ освітню функцію, тобто допомагати учням в оволодінні уміннями вчитися, розширювати свій світогляд, пізнавати себе та іншу систему понять, через яку можуть усвідомлюватися інші явища.
Крім основних чотирьох вищезазначених функцій, учитель має бути здатним здійснювати:
♦ гностичну функцію, тобто аналізувати свою професійну діяльність і навчальну діяльність учнів, добирати підручники та посібники, прогнозувати труднощі засвоєння учнями мовного і мовленнєвого матеріалу, а також оволодіння мовленнєвою діяльністю, вивчати та узагальнювати досвід інших вчителів у галузі навчання іноземних мов;
♦ конструктивно-плануючу функцію, тобто планувати і творчо конструювати навчально-виховний процес у цілому і процес навчання конкретного матеріалу з урахуванням особливостей ступеня навчання; планувати нав- чально-комунікативну діяльність учнів на уроці та в позакласній роботі; здійснювати у комплексі різні види індивідуалізації навчання іноземної мови: мотивуючий, регулюючий, розвиваючий, формуючий;
♦ організаторську функцію (в органічному зв’язку з гностичною та кон- структивно-плануючою функціями), тобто реалізовувати плани (поурочні. серії уроків, позакласних заходів) з урахуванням особливостей ступеня навчання; творчо розв’язувати методичні завдання у процесі навчання і виховання з урахуванням провідних характеристик учнів певного навчального закладу, вносити до планів методично правильні корективи з метою досягнення бажаного результату, виходячи з цілей навчання іноземної мови в конкретному типі навчального закладу[2].
Для успішного виконання вищезазначених функцій учитель має насамперед оволодіти курсом методики навчання іноземних мов.
[1] Цільова комплексна програма “Вчитель” //Інформаційний збірник Міністерства освіти України, 1997, № 24. - К.: Педагогічна преса. - С. 11-25: Закон України “Про вищу освіту” (2002 p.).
[2] Детальніше див.: Мастерство и личность учителя: На примере преподавания ино- странного язьїка/ Пассов Е.И. и др. - М.: Флинта: Наука, 2001. - 240 с.